15 січня у жмеринському “Гончаренко-центрі” відбувся тренінг для жінок в рамках проєкту “InclusiveShe: Жіноча сила в підприємництві”, який підготувала ГО “Соціальна перспектива” за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади, організацій Acted Ukraine та SEED.
Перед початком зустрічі наші неймовірні спікерки зробили селфі разом, і я звернула увагу, наскільки вони красиві, усміхнені, позитивні і головне – їхні очі випромінювали неймовірне світло! Так виглядають люди, які вже досягли неабияких успіхів у житті, і зовсім не збираються зупинятися на досягнутому.
А що було далі? — Неймовірні 7 годин спілкування, обміну особистим досвідом, взаємодії учасниць тренінгу і спікерок, історії успіху і невдач як неодмінної частини цього таки успіху, і здається жодна хвилина не минула в цей день дарма. Такого мегапродуктивного тренінгу, насиченого конкретними дієвими порадами з організації власної справи, її масштабування, — я не пригадую.
Була тут робота в команді, розбір індивідуальних моментів, а загалом уся зустріч мала на мені спонукати кожну учасницю до сміливих кроків уперед, до втілення власної мрії. Тим більше, що можливостей зараз відкривається дуже багато: маса грантових програм, партнерських проєктів, тож було би бажання, — мрій і ДІЙ!
Кожна спікерка розкладала по поличках свою частину загального “пирога”, і в результаті вийшла дуже смачна і поживна “бізнес-страва”, яку ми ще довго будемо переварювати, аналізувати і згадувати при втіленні своїх бізнес-ідей у життя.
Дуже сподобалася розповідь Ольги Малиновської про досвід відкриття власного кафе на території пункту переробки вторсировини в м. Вінниця – одразу захотілося з’їздити туди на екскурсію, побувати в тамтешньому музеї вінтажних речей (які, до речі, і досі працюють!) і посмакувати кавою в затишній атмосфері.
А виступ бізнес-коуча Оксани Лоянич вразив з перших хвилин і тримав у тонусі до останньої, бо так легко, ніби простим клацанням пальців, приймати рішення можуть лише вільні й сильні, цілеспрямовані особистості, які завжди знають, чого хочуть, і як цього досягати. Мої думки: "Вау! Хочу працювати так само!"
На превеликий жаль, не обійшовся цей день без сумних подій: о 12 годині повз місце нашого тренінгу проїхав траурний кортеж з тілом полеглого захисника, жмеринчанина Євгена Хачатуряна, і всі учасниці тренінгу разом з мешканцями міста зустріли його, прихиливши коліно й зі сльозами на очах...
Мабуть, багатьом з нас в ці скорботні хвилини спало на думку, що ми повинні зробити все від нас залежне, щоб найболючіші втрати не були марними, щоб спільними зусиллями ми таки збудували незалежну, вільну, безпечну і комфортну країну, у якій найбільша честь і всебічна турбота огортали б насамперед батьків, дружин і дітей полеглих ГЕРОЇВ, бо вони віддали на вівтар свободи найбільший скарб – своє життя.
Будьмо ж гідними цієї жертви...
