Жорстока війна забрала життя нашого земляка, хороброго воїна Руслана Петровича Юрченка, 1979 року народження, який став на захист України від російського агресора.
Протягом дванадцяти місяців Руслан вважався зниклим безвісти. Рідні не втрачали надії, вірили в диво, чекали дзвінка зі словами: «Мамо, я живий…» Але дива не сталося. Лише нещодавно, за результатами ДНК-експертизи, вдалося ідентифікувати особу загиблого воїна. Йому назавжди залишилося 44 роки.
У серпні 2023 року Руслан Юрченко був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив солдатом, стрільцем-санітаром 3-го піхотного відділення, 1-го взводу 3-ї піхотної роти 144-ї окремої механізованої бригади. Загинув 20 травня 2024 року під час виконання бойового завдання неподалік Новомихайлівки на Донеччині, проявивши мужність і самовідданість у бою за незалежність та свободу України.
Разом із життям війна обірвала його мрії, плани, сподівання. Громада втратила справжнього патріота, сина, чоловіка, друга.
День прощання видався холодним і вітряним. Під зливними хмарами, над труною з останками воїна майорів державний прапор. Цілий рік тривала дорога Руслана Юрченка до рідної землі, де він нарешті знайшов вічний спочинок.
Траурна процесія розпочалася у Гайсині, від патологоанатомічного відділення ЦРЛ. Звідти колона вирушила до храму Святого Великомученика Пантелеймона на церемонію відспівування, після чого Руслана Петровича повезли до рідного дому в селі Семирічка.
Прощання з бійцем відбулося у дворі його матері. Поховали Героя на Алеї Слави місцевого кладовища з усіма військовими почестями. Лунали залпи почесної варти, звучав духовий оркестр, а дружині вручили Державний Прапор, яким була накрита труна.
Віддати останню шану Герою прийшли рідні, друзі, побратими, односельці, жителі громади та представники місцевої влади.
У скорботі схиляємо голови перед пам’яттю нашого захисника. Гайсинська міська рада, виконавчий комітет і депутатський корпус висловлюють щирі співчуття родині Руслана Юрченка.
Джерело: Гайсинська міська рада
